Методичні розробки







Науково - методичний центр професійно-технічної освіти
та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників
у Хмельницькій області
Вище професійне училище №25 м. Хмельницького



Методична розробка
Майстер-класу
Використання інтерактивних технологій при викладанні предмета «Рисунок»
Предмет: „Рисунок”
Розділ І. Вступ. Тема 1. Ознайомлення з предметом



Виконала:
викладач   Богуш Т. С.

Розглянуто на засідання методичної комісії
Протокол № 3
від “05” жовтня 2012 р.





Хмельницький
2012 р.

Розділ І. Вступ Тема 1. Ознайомлення з предметом

Цілі: окреслити головні завдання рисунка та мотивацію навчальної діяльності учнів художніх спеціальностей; ввести в курс законів образотворчого мистецтва; дати основні теоретичні настанови для виконання реалістичного рисунку; усвідомити психічні процеси що відбуваються під час рисування.

Методи та форми організації навчального процесу:
Лекція, бесіда, метод діалогової взаємодії, метод евристики, самостійна робота.

Практичні завдання:
-          вправа на бачення контурів предметів (швидкісне малювання);
-          вправа на тренування уважності й спостережливості - „бачення і рисування силуетів” так званих „негативних просторів”.

Демонстраційні матеріали:
-          картки із зображенням тварин.
-          дитячі книжки з малюнками

Навчально-творчі завдання:
1.    Розуміння психологічних можливостей мистецтва у формуванні художньо-естетичних потреб особистості.
2.    Усвідомлення психічних процесів що відбуваються під час рисування.
3.    Розвиток художньо-творчого мислення і образного бачення.
4.    Усвідомлення виражальних можливостей контурної лінії.
5.    Усвідомлення виражальних можливостей силуетної форми.
6.    Прийоми визначення основних розмірів і напрямків на натурі.

ВСТУП

          Рисування - це цікавий процес, так тісно переплетений зі спостереженням, що їх важко розділити. Здатність рисувати залежить від уміння бачити так, як бачить художник. Такий зір спроможний збагатити й урізноманітнити людське життя.
          Побутує думка, що небагато людей володіють здатністю так бачити і рисувати, що художники наділені Богом рідкісним талантом. Багатьом процес рисування видається процесом таємничим і навіть таким, що виходить за межі людського розуміння.
        Але рисування - це навик, який спроможна засвоїти кожна людина з середнім зором і середньою координацією руки та ока. Всупереч поширеній думці, легкість руки не є первинним чинником у рисуванні. Навчання рисуванню є чимось більшим, ніж оволодіння безпосередньо самою навичкою. Головне - навчиться бачити, тобто обробляти зорову інформацію особливим способом, властивим професійним художникам. Художній спосіб бачення відрізняється від того, як ми, зазвичай, «обробляємо» зорову інформацію.
          Людина, яка бажає навчитися рисувати, має насамперед вивчити особливості свого мозку, а саме те, як він сприймає зорову інформацію. Нові наукові дослідження починають проливати світло на це диво природи, безмежне у своїх можливостях і складності, - людський мозок. Ми пізнаємо властивості мозку, які дозволяють відтворювати в малюнку образи, що виникають в людському сприйнятті.
          Таємниця таланту рисування полягає в здатності перемикати мозок в особливий режим бачення-сприйняття. Ви здатні рисувати тоді, коли ви володієте зором художника. Знання мозкових процесів не дає однак підстав для заперечення наявності дива у створенні художніх полотен чи надзвичайної здібності художника. Наукове осмислення, навпаки, робить художні твори  майстрів ще більшим дивом, яке спонукає глядача перемкнути своє бачення на художній режим сприйняття. Основні навички рисування доступні кожному, хто здатен навчитися перемикатися на режим сприйняття світу з погляду художника.
Наведені нижче вправи розвивають уміння перемикати мислення й отримувати від цього подвійну вигоду: по-перше, свідомим зусиллям волі відкривати доступ до правої сторони мозку, аби перейти на дещо інший режим свідомості; по-друге, бачити речі інакше. Ці дві навички дозволять вам швидше навчитися добре рисувати.
Багато художників запевняють, що вони бачать речі інакше в процесі рисування і що рисування дещо змінює їхню свідомість. У цьому зміненому суб'єктивному стані художники переживають почуття натхнення, «єднання з роботою», знаходять у собі здатність уловлювати зв'язки, які в звичному стані залишаються невловимими. Зникає відчуття часу, слова випаровуються зі свідомості, хоч сам художник у цьому стані залишається при повній свідомості, але позбавляється від напруги й занепокоєння, випробовуючи приємний і майже містичний душевний підйом.
          Навчаючись рисуванню, людина навчається іншому баченню і, як поетично висловився художник Роден, стає довіреною особою природи, розплющує очі на прекрасну мову форм, навчається виражати себе цією мовою.
Пропоновані нижче вправи дають різносторонній ефект і націлені на те, щоб людина відчула себе більш впевнено, приймаючи рішення і вирішуючи проблеми. Потенційні можливості творчої, образної сторони вашого мозку майже безмежні. За допомогою рисування можна пізнати цю могутню сторону свого «я» і зробити її видимою для інших. Рисуючи, людина робить видимою й себе. Як сказав німецький художник Альбрехт Дюрер, „таємний скарб, прихований у вашому серці, через вашу творчість стає явним”.

Вправи

на виявлення та розвиток навичок бачення і рисування

Запропоновані вправи призначені для того, щоб підвищити вашу здатність рисувати реалістично - тобто навчити вас бачити й рисувати об'єкт чи людину з реального світу з високим ступенем подібності до сприйнятого зразка, хоч реалістичний рисунок не повинен вважатися вищим за інші види мистецтва.
Користь від надбання навичок реалістичного рисування має три аспекти: по-перше, завдяки реалізму ви навчитесь бачити глибоко й ґрунтовно; по-друге, у вас виробиться певна впевненість у своїх творчих здібностях; по-третє, ви навчитесь переходити в новий режим мислення, що має величезний потенціал для мудрого, творчого вирішення.
Пояснення роботи мозку
          Творча людина - це людина, здатна по-новому обробляти інформацію, що є під рукою (звичні для сприйняття органами чуттів дані, доступні всім). Письменникові потрібні слова, музиканту - ноти, художнику - зорові образи, але всім їм необхідні знання технічних прийомів свого ремесла. Однак творча особа інтуїтивно бачить можливості для перетворення звичних даних у нове творіння, яке значно перевершує початкову сировину. Творчі особистості у всі часи помічали відмінність між процесом збору даних і їх творчим перетворенням. Недавні відкриття в області функціонування мозку починають проливати світло на цей подвійний процес. Знайомство з особливостями роботи обох півкуль головного мозку - важливий крок у вивільненні вашого творчого потенціалу.
          При погляді зверху людський мозок схожий на дві половинки волоського горіха - дві подібні між собою, поцятковані звивинами округлі половини, сполучені в центрі. Ці половини називають лівою і правою півкулями. Нервова система людини поєднані з головним мозком перехресним зв’язком: ліва півкуля управляє правою стороною тіла, а права півкуля - лівою. Через це перехрещення нервових шляхів ліва рука пов'язана з правою півкулею, а права - з лівою.
          Завдяки багатьом незвичайним відкриттям останніх тридцяти років ми тепер знаємо, що, не дивлячись на наше звичне відчуття єдності й цілісності особи (єдиної істоти), наш мозок - роздвоєний, причому кожна половина володіє своїм власним способом пізнання, своїм особливим сприйняттям навколишньої дійсності. Образно кажучи, кожний із нас має два розуми, дві свідомості, які сполучаються і співпрацюють через посередництво сполучного «кабелю» з нервових волокон, протягнутого між півкулями.
          Отже, в кожного з нас усередині черепа розташовується здвоєний мозок, який володіє двома способами пізнання. Ця подвійність, характерна для двох половин мозку й тіла та інтуїтивно виражена в мові, має реальну основу у фізіології людського мозку. Хоча кожна півкуля мозку вбирає в себе одну і ту ж сенсорну інформацію, обробляти її половини мозку по-різному: завдання може бути розділене між півкулями так, щоб кожна обробляла ту частину інформації, яка більше відповідає її стилю. Одна півкуля (частіше домінантною є ліва) «бере гору» й дещо пригнічує іншу половину. Ліва півкуля аналізує, абстрагує, підраховує, відмічає час, планує покрокові процедури, „говорить”, робить раціональні висновки, засновані на логіці.
З іншого боку, ми маємо другий спосіб пізнання - режим правої півкулі. В цьому режимі ми «бачимо» речі, які можуть бути уявними (такими, що існують тільки для внутрішнього зору), або згадуємо реальні речі. Ми бачимо, як ці речі розташовуються в просторі як частини, а з'єднуючись, становлять ціле. Використовуючи праву півкулю, ми розуміємо метафори, мріємо, створюємо нові комбінації ідей. Стикаючись з тим, що є складним для словесного опису, ми вдаємося до жестів, які теж служать засобом спілкування. Використовуючи праву півкулю, можемо рисувати образи, які виникають у думці.
          Перебуваючи в «правомозковому» режимі обробки інформації, ми використовуємо інтуїцію і переживаємо спалахи осяяння (миті, коли «все стає на свої місця»), вибудовуємо логічне міркування. Коли це відбувається, люди часто мимовільно вигукують: «Я зрозумів!» або «Ага, тепер я бачу всю картину в цілому».
          Таким є робочий режим правої півкулі: інтуїтивним, суб'єктивним, синтетичним, цілісним, не пов'язаним з часом. Це той “несерйозний, слабкий, ліворукий” спосіб мислення, який наша культура повністю ігнорувала. Наша система освіти була орієнтована на те, щоб розвивати, головним чином, вербальну, раціональну, таку, що працює в режимі реального часу, ліву півкулю, фактично повністю нехтуючи тим фактом, що мозок кожного учня має й другу половину.
Навіть сьогодні (хоч педагоги все більше усвідомлюють важливість інтуїтивного та творчого мислення) шкільні системи в основному, як і раніше, орієнтуються на лівомозковий режим. Головні навчальні предмети - мова, хімія, математика - є вербальними та числовими. Заняття йдуть за розкладом. Учнівські місця розташовані рядами. Учні відповідають “за схемою”, за що отримують оцінки. Але кожен відчуває, що чогось у цій системі не вистачає.
Права половина мозку (мрійник, майстровий, художник) випала з нашої навчальної системи й не отримує належного розвитку. Важко уявити, що ми вводимо в навчальний процес уроки уяви, візуалізації, спостережливості або просторового мислення, творчості як окремого предмета, інтуїції, винахідливості. Та все ж педагоги цінують ці навички в учнях, очевидно сподіваючись, що учні природним чином розвинуть їх у собі в результаті розвитку в них вербальних, аналітичних навичок.
На щастя, такий розвиток і справді часто відбувається (майже всупереч шкільній системі) завдяки здатності до виживання правої половини мозку. Але акцент у нашій культурі настільки зміщений у бік корисних здібностей лівої півкулі, що ми  значною мірою придушуємо потенційні здібності правої півкулі головного мозку наших дітей.
          Тепер, коли неврологи розробили концептуальні основи навчання правої півкулі, доцільним було б почати будувати таку систему, яка розвиватиме весь мозок. А навчання навичкам рисування - це ефективний, дієвий метод отримання доступу до функцій правої половини мозку.
Таблиця 1. [6. С. 47]
Порівняльна характеристика лівого і правого режимів сприйняття
Лівопівкулевий режим
Правопівкулевий режим

Вербальний: використання слів для найменування, опису, визначення.


Невербальний: розуміння речей при мінімальному зв'язку зі словами.
Аналітичний: збагнення речей крок за кроком, частина за частиною.
Синтетичний: з'єднання речей разом, формування цілісних картин.
Символічний: використання символів. Наприклад, знак «+» може використовуватися для позначення процесу складання.
Конкретний: ставлення до речей як до таких, якими вони є  в даний момент.
Абстрактний: використання малої частини інформації для уявлення речі в цілому.
Аналоговий: виявлення схожості між речами; розуміння метафоричних зв'язків.
Тимчасовий: облік ходу часу, послідовного чергування речей: виконання першої дії завжди першою, другої – другою т. д.
Позачасовий: відсутність відчуття часу
Раціональний: опрацювання висновків, заснованих на міркуваннях і фактах.
Нераціональний: такий, що не вимагає міркувань або фактів; готовність відмовитися від думок.
Цифровий: використання чисел (як при рахунку).
Просторовий: такий, що враховує відносне взаєморозташування речей  і те, як частини формують ціле.
Логічний: дроблення висновків, заснованих на логіці: одна річ витікає з іншої в логічному порядку (наприклад, математична теорема або добре обґрунтований висновок).
Інтуїтивний: такий, що робить скачки в розумінні, часто засновані на неповній інформації, припущеннях, відчуттях або зорових образах..
Лінійний: мислення в рамках взаємопов'язаних ідей, одна думка безпосередньо йде за іншою, часто приводячи до загального висновку.
Цілісний: бачення речей в цілому; виявляє загальні характеристики і структури, часто веде до різних висновків.

         Можна констатувати, що людина, займаючись рисуванням чи іншим видом творчості, використовує праву півкулю мозку. Використовуючи саме праву половину, вона може упустити символи, придбані протягом усього життя і побачити перед своїми очима цілісний образ. Поставимо перед учнями одноразовий стаканчик і запропонуємо їм відповісти на питання: “Чим усе ж відрізняється цей стаканчик від таких же стаканчиків з партії, випущеної на підприємстві?». Для тих учнів, які ще не вміють рисувати, це питання викликає складність. Ті, в кого за плечима художня школа, відповідають правильно: для них цей стаканчик єдиний такий і відрізняється від інших тим, що знаходитися в даний момент часу, в даному ракурсі при даному освітленні і в даному оточенні предметів, колір яких теж впливає на нього. Отже, щоб навчити учня рисувати, треба в першу чергу навчити його бачити саме те, що знаходитися в нього перед очима. Для прискорення процесу навчання учень має усвідомити механізм роботи мозку, щоб свідомо ставитися до цього процесу.
         Навички реалістичного рисування складаються з багатьох складових. Але в основі художнього бачення лежать тільки п'ять навичок: бачення країв (контуру); бачення так званих «негативних просторів» (негативних – не значить поганих, а таких, що перебувають за контурами форми, як, наприклад дірка в бублика); бачення кутів і пропорцій; бачення світлотіньових співвідношень; бачення кольору. Все це разом і складає цілісний образ.
         Якщо ж свідомо розвивати ці навички (для дисципліни «Рисунок» їх є чотири), то процес навчання значно прискорюється. Навчитися рисувати може практично будь-яка людина (навіть та, що не має, як вважає, таланту) - так само, як читати, писати. Однак це не значить, що вміння реалістично рисувати обов'язково приведе до створення мистецького шедевру (як і вміння писати не означає, що  ви напишете геніальний роман. Але, набувши навичок рисування, ви навчитесь повніше використовувати праву половину мозку, застосовуватиме творчий підхід у будь-якій професії і навіть при вирішенні побутових, життєвих питань.

Можна запропонувати ряд вправ, що пришвидшать процес набуття навичок художнього бачення.

Вправа на усвідомлення країв (швидкісне малювання)
Інструкція до виконання:
1.       Покладіть перед собою дитячу книжку чи любий журнал, де розташовано багато ілюстрацій.
2.       Відкрийте любу сторінку наугад. Люба картинка, на яку ви звернете увагу і є ваш об’єкт.
3.       Швидко, протягом хвилини, нанесіть контурну лінію обраного вами об’єкту. Рисуйте використовуючи краї як основне джерело інформації.
4.       Виберіть інший рисунок і виконайте знову швидкий начерк контуру. Повторюйте таку вправу по бажанню, скільки вважаєте за потрібне

Вправа на зображення порожнього простору
Інструкція до виконання:
1.    Погляньте на зображення якої-небудь тварини на картинці чи фотографії. Простори поміж ногами тварини якраз і є повністю замкнутими негативними формами.
2.    Далі концентруйтесь на негативних формах, обмежених форматом. Нарисуйте або скопіюйте порожні простори, повністю фокусуючи свою увагу на тому, що рисуєте. Спробуйте впевнитися, що ці простори реальні - такі ж, як позитивні форми. Підкресліть цю реальність, зафарбувавши порожні простори за допомогою пензлика, фломастера чи олівця. Тепер зосередьте погляд на одному з порожніх просторів, поки він не почне здаватись погляду формою. Це вимагає певного часу.
3.    Потренуйтесь у сприйнятті порожніх просторів щонайменше кілька разів, переміщуючи погляд від одного простору до іншого й очікуючи появи у фокусі уваги форми простору, - тобто поки не відчуєте простір як форму.

ВИСНОВКИ

Отже, ключем до освоєння майстерності рисування створення умов, при яких людина може здійснювати перемикання мислення в інший режим обробки інформації (злегка змінений стан свідомості), що дозволяє оволодіти особливим баченням. Перебуваючи в цьому режимі рисування, людина може передати на папері чи полотні свої враження без спеціально навчання рисуванню. Як тільки режим рисування стає звичним для того, хто рисує, він зможете свідомо контролювати процес перемикання свідомості.

РЕКОМЕНДОВАНІ ДЖЕРЕЛА

1.              Габричевский А. Г. Морфология искусства. – М.: Аграф, 2002. – 864 с.
2.              Головин С. Ю. Словарь психолога-практика.- Минск: Хервест, 2003 г.
3.              Леутин В. П., Николаева Е. И. Функциональная асимметрия мозга: мифы и действительность. — СПб., Речь, 2005. — 368 с.
4.              Мартин Б. Рисуем с удовольствием / Пер. с англ. А. В. Жабцев; Худ. обл. М. В. Драко. – Мн.: ООО «Попурри», 2003. – 144 с.: ил.
5.         Николаидис К. Естественный путь к рисованию / Пер. с англ. Е. Л. Кудрявцева. – Мн.: ООО «Попурри», 2003. – 208 с.: ил
6.              Едвардс Б. Художник внутри вас. Минск: Попурри, 2000.
7.              Реріх. С.Н. Стремиться к прекрасному. – М.: М. Ц. Р., 1993. - 120 с.
8.              Искусство как способ познания. Материалы международной общественно-научной конференции 1998 года. – М.: МЦР, 1999.
9.              Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий. Том 1.- М.: НИИ школьных технологий, 2006.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Страниц (3)123 Вперёд

День вишиванки